http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/2804 2026-04-14T11:55:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7500 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Яхно Т.П. "Розвиток національної економіки в індикаторах споживчого ринку: теорія, методологія, практика" Авторы: Макара, Оксана Василівна Описание: доктор економічних наук, професор Макара Оксана Василівна, Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки (м. Луцьк), завідувач кафедри фінансів та кредиту 2019-12-09T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7473 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Яхно Т.П. "Розвиток національної економіки в індикаторах споживчого ринку: теорія, методологія, практика" Авторы: Вовчак, Ольга Дмитрівна Описание: доктор економічних наук, професор Вовчак Ольга Дмитрівна, ДВНЗ «Університет банківської справи» (м. Київ), завідувач кафедри фінансів, банківської справи та страхування; 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7472 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Яхно Т.П. "Розвиток національної економіки в індикаторах споживчого ринку: теорія, методологія, практика" Авторы: Cафонов, Юрій Миколайович Описание: доктор економічних наук, професор Cафонов Юрій Миколайович, Державна наукова установа «Інститут модернізації змісту освіти», заступник директора 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7471 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Кімуржий М.І. "Управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства" Авторы: Бережна, Алла Юріївна Описание: кандидат економічних наук, доцент Бережна Алла Юріївна, Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», заступник головного бухгалтера. 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7470 Название: Офіційний опонент дисертаційно роботи Кімуржий М.І. Авторы: Димченко, Олена Володимирівна Описание: доктор економічних наук, професор Димченко Олена Володимирівна, Харківський національний університет міського господарства ім. О. М. Бекетова, завідувач кафедри економіки підприємств, бізнес-адміністрування та регіонального розвитку; 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7469 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Майбороди Т.М. "Державне регулювання освіти в контексті розвитку національної економіки" Авторы: Холявко, Наталія Іванівна Описание: кандидат економічних наук, доцент Холявко Наталія Іванівна, Чернігівський національний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри фінансів, банківської справи та страхування 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7468 Название: Відгук офіційного опонента на дисертаційну роботу Майбороди Т.М."Державне регулювання освіти в контексті розвитку національної економіки" Авторы: Затонацька, Тетяна Георгіївна Описание: доктор економічних наук, професор Затонацька Тетяна Георгіївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, професор кафедри економічної кібернетики 2019-12-06T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7464 Название: Управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства Авторы: Кімуржий, Марія Іванівна Аннотация: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтава, 2019. Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства. Узагальнено сутнісні підходи до розуміння категорії «потенціал розвитку підприємства» та запропоновано власне визначення, що, на відміну від інших, здійснено на основі декомпозиційного аналізу поняття «потенціал», дослідження потенціалу відповідно до рівнів економіки, встановлення зв’язку управління потенціалом із етапами життєвого циклу підприємства, проведення семантичного аналізу категорії «потенціал розвитку підприємства» та аналізу його структурного складу, що дозволило визначити дане поняття як можливості підприємства нарощувати наявні ресурси та залучати незадіяні ресурси в процесі інноваційної діяльності в умовах своєчасної адаптації до змін навколишнього середовища з метою досягнення стратегічних перспектив. У роботі обґрунтовано особливості управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства на основі доведення справедливості ряду гіпотез щодо їх впливу на потенціал їх розвитку, зокрема, наявність факту існування природної монополії підприємств ЖКГ; обмеженість функцій управління підприємством у сфері встановлення та регулювання цін та нормативів на послуги; необхідність забезпечення довгострокової життєдіяльності та безперервності виробництва; невідповідність якості, номенклатури послуг, їх надійності, економічної обґрунтованості тарифів, соціальної та екологічної безпеки праці вимогам європейських стандартів забезпечення розвитку країни; наявність значної дебіторської заборгованості, що спричинено часовим розривом між використанням споживачами наданих послуг та ресурсів і сплатою за них; залежність результатів фінансової діяльності підприємств від наявної політичної та економічної ситуації в країні. Це стало базою для визначення поряд із загальними функціями управління ряду специфічних для ЖКГ функцій управління. Враховуючи важливість класичних функцій управління підприємством у процесі презентації можливих управлінських рішень щодо нарощення потенціалу розвитку, у роботі запропонована матриця інтегрування взаємозв’язків функцій та складових векторно-орієнтованого управління потенціалом розвитку підприємства, що дозволяє визначити специфіку функцій організації, планування, мотивації, контролю у контексті управління основними компонентами потенціалу розвитку (ресурси, можливості, інновації). Запропоновано структурно-функціональний механізм управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ як інтегрованість функцій, методів, інструментів, інформаційного та нормативно-правового забезпечення, що, на відміну від існуючих, враховує матрицю взаємозв’язків функцій та складових управління потенціалом розвитку підприємства та дозволяє приймати управлінські рішення в напрямі реалізації векторних орієнтирів розвитку. Узагальнення досвіду розвинених країн в управлінні потенціалом розвитку підприємств ЖКГ дозволило сформулювати низку перспективних, адаптованих до вітчизняних умов напрямів покращення менеджменту в Україні, зокрема, щодо можливості імплементації світової практики формування тарифів, впровадження стратегій енергозбереження та спрощення порядку отримання кредитів на її реалізацію, впровадження ефективних моделей управління житловими будівлями. Запропоновано науково-методичний підхід до оцінювання ресурсозабезпеченості управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ на основі інтегрального показника оцінки ефективності управління, що, на відміну від інших, ґрунтується на побудові модифікованої графоаналітичної моделі ресурсної складової потенціалу та враховує особливості управління виробничими, фінансовими, інформаційними, трудовими ресурсами підприємств ЖКГ. Це дозволило виявити наявні дисбаланси в управлінні різними складовими ресурсного потенціалу підприємства. Реалізовано системний аналіз сприятливості чинників зовнішнього середовища для розвитку підприємств ЖКГ на основі експертного оцінювання, що, на відміну від інших, використовує рангову градацію чинників зовнішнього середовища за вагомістю їх впливу на ефективність управління підприємствами ЖКГ та дозволяє визначити стратегічні блоки управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ. Методом Дельфі було проведено експертне оцінювання вагомості впливу чинників (політико-правові, демографічні, економічні, техніко-технологічні чинники, природні чинники, соціокультурні чинники) на управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ із залученням провідних фахівців у сфері житлово-комунального господарства. Результатом двохраундового анкетування стала градація чинників за рангами крізь призму їх важливості та сили впливу на потенціал розвитку підприємств ЖКГ, що дозволила структурно організувати інформацію про зовнішнє середовище управління та виділити ключові чинники, що є перешкодами для повної реалізації потенціалу розвитку ЖКГ. Обґрунтовано методичний підхід до визначення типу стратегії управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ з врахуванням існуючого стану управління сегментами ресурси-можливості-інновації, що, на відміну від інших, ґрунтується на модифікованому методі SPACE-аналізу, адаптований до потреб ЖКГ України та дозволяє визначити оптимальну стратегію для розвитку підприємства. Результатом є обґрунтування векторів стратегій, які будуть підпорядковані єдиній цілі — визначення напрямів нарощення та реалізації потенціалу розвитку підприємств ЖКГ. Запропоновано науковий підхід до управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ на основі агрегованої маршрутизації, який, на відміну від існуючих, визначає концептуальні етапи управління за процесним підходом та інтерпретує їх відповідно до специфіки підприємств ЖКГ на основі трьохстороннього аналізу системи потенціалоутворюючих складових «ресурси-можливості-інновації», що дозволило визначити пріоритетність реалізації стратегічних блоків (блок забезпечення енергоефективності та інноваційності; гармонізації тарифної політики; підвищення результативності дебіторської заборгованості) для забезпечення ефективного управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ. Маршрутизація базується на виділенні процесних етапів управління та побудові стратегічних блоків у відповідності до визначеного вектору розвитку потенціалу підприємств ЖКГ. Впровадження запропонованих стратегічних блоків управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ має за мету підвищити ефективність діяльності, а інтеграція цих стратегії у виробництво є вирішальними для виживання в умовах існуючого конкурентного середовища на ринку та забезпечення потреб своїх клієнтів та кінцевих користувачів. Визначено методичні положення сегментації підприємств ЖКГ інструментами ітераційного кластерного аналізу k-means як основи для побудови стратегії управління потенціалом їх розвитку, що орієнтоване на систематизацію стратегічних заходів управління потенціалом розвитку ЖКГ в контексті нівелювання виявлених проблемних точок. За критеріальними індикаторами забезпечення заходів стратегічних блоків була проведена сегментація підприємств ЖКГ Полтавської області на сегменти домінуючої, перспективної, сприятливої, достатньої та слабкої позиції управління потенціалом розвитку засобами ітераційного кластерного аналізу k-means. Виявлена залежність між рівнем управління потенціалом розвитку та видом діяльності підприємств у сфері ЖКГ визначила необхідність розробки персоніфікованих стратегій у межах стратегічних блоків та векторів розвитку. Запропоновано методичний підхід до оцінювання ефективності реалізації стратегії управління потенціалом розвитку за видами діяльності (водопостачання, водовідведення, теплопостачання та надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій), що, на відміну від інших, побудовано на основі таксономічного аналізу персоніфікованих заходів реалізації стратегічних блоків управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ, та дозволяє провести порівняльний аналіз стану управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ до та після реалізації запропонованих заходів. Таксономічний показник враховував кількісні зміни після реалізації заходів (запровадження податкових канікул; врахування інвестиційної складової у тарифі; участь у програмах підтримки ЖКГ міжнародних організацій (за аналогією застосування діючих програм у інших регіонах); ліквідація заборгованості бюджету за дотаціями на відшкодування різниці цін та субвенціями та ін.). 2019-12-02T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7463 Название: Розвиток національної економіки в індикаторах споживчого ринку: теорія, методологія, практика Авторы: Яхно, Тетяна Петрівна Аннотация: Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтава, 2019. Обгрунтовано теоретико-методологічні підходи до визначення ефекту результативності споживчого ринку як індикатора розвитку національної економіки та розробки практичних рекомендацій щодо економічного та соціального розвитку України на основі гармонізації відносин між державою, виробником і споживачем. У результаті систематизації і узагальнення теоретичних аспектів розвитку національної економіки з урахуванням особливостей постіндустріальної трансформації ринкових відносин сформовано науковий підхід до структурування соціально-економічних систем, складниками яких є ключові внутрікраїнові підсистеми («економіка», «бізнес», «держава», «соціум»). Особливістю підходу є визначення ролі механізму функціонування національної економіки за сукупним ефектом взаємозалежності підсистем, що забезпечує певний якісний рівень життя суспільства, а також ролі ринку, який сприяє гармонізації всіх підсистем за умови, що економічний розвиток здійснюється в інтересах суспільства. Це дозволило аргументувати, що успіх країн-лідерів, незалежно від специфіки моделей соціально-економічного розвитку, першопричинно походить з одного джерела – розбудованих відповідно до специфіки певного історичного періоду ринкових відносин. Сформульовано теоретико-методологічні засади визначення паритету державного регулювання і ринкового саморегулювання економіки, які передбачають урахування особливих для кожної з країн інноваційного, соціально-економічного та природного потенціалів розвитку, а також сукупного (агрегованого) ефекту їх взаємодії, що набувають країни за певного співвідношення регуляторних функцій уряду та ринку. Це дозволило у формалізованому вигляді відобразити множинність індивідуалізованих станів поєднання державного регулювання і ринкового саморегулювання та аргументувати варіативність успішного розвитку макроекономічних систем за різних умов формування його потенціалу та різного інституційного впливу. Досліджено теоретичні засади визначення сутності сучасного споживчого ринку, особливість яких полягає у тому, що вони ґрунтуються на концепції цивілізаційного розвитку, розкривають роль ринку у забезпеченні прогресу людства, методологічно та логічно визначають залежність таких потенціалів: ринку, економічного розвитку, суспільного добробуту та національного багатства. Це дозволило обґрунтувати необхідність розширеного аналізу ринкових процесів періоду становлення та розвитку постіндустріальних відносин у рамках системи «людина – ринок – суспільство» на відміну від відокремленого розгляду ринку, звуженого до примітивізму сприйняття його економічного механізму. Аналіз функцій ринку запропоновано здійснювати з урахуванням як позитивного (функціонального) впливу ринку на соціально-економічний розвиток суспільства, так і негативного (дисфункціонального). З використанням принципу складних систем, розвиток яких зумовлює постійне виникнення та розв’язання суперечностей, визначено споживчий ринок як відкриту, динамічну, багатофункціональну систему, яка, перебуваючи у постійному русі, трансформується відповідно до історичних етапів еволюції суспільства. Виокремлено найбільш значущі для сучасного періоду розвитку національної економіки завдання споживчого ринку та виявлено його взаємозв`язок з іншими видами ринків. Удосконалено модель сучасних ринкових відносин, в якій людина представлена на споживчому ринку не як суто споживач благ, поведінку якого зумовлюють тільки економічні чинники, але також як індивід, мотивований соціальними, психологічними, морально-етичними, політичними, правовими, екологічними та іншими чинниками. Модель враховує детермінованість розвитку споживчого ринку неекономічними процесами відтворення людини та суспільства, що дозволило розширити існуючі теоретико-методологічні уявлення про функціонування споживчого ринку та економіки, а також аргументувати невідворотність якісних змін у розвитку національної економіки. Запропоновано методологічний підхід до визначення та аналізу споживчого ринку, особливістю якого є те, що він ґрунтується на принципах методологічного плюралізму та передбачає вибір і застосування визначальних для оцінки рівня функціональної досконалості соціально-економічних систем методів (історико-генетичного, статистичного, феноменологічного) і методологічних концептів (соціоекономічного, соціокультурного, мережевого й інституціонального). Це дозволило врахувати множинну специфіку сучасного періоду життя українського суспільства та визначити за показниками споживчого ринку рівень розвитку національної економіки. Здійснено об`єднаний аналіз розвитку національної економіки країни та розвитку споживчого ринку. Особливістю підходу до аналізу є визнання провідної ролі людини у забезпеченні зв’язку між виробництвом і споживанням. Використання цього вихідного положення дозволило описати зв’язок між кінцевим результатом виробничої діяльності економічних одиниць-резидентів у сфері матеріального та нематеріального виробництва, що визначений у середньому на одну людину, та станом споживчого ринку, що визначений за низкою основних параметрів (рівень споживчих цін, обсяг роздрібного товарообороту, кількість об’єктів роздрібної торгівлі, обсяг продажу споживчих товарів, вироблених в Україні та представлених на внутрішньому ринку), кількісно оцінити дану залежність, яка ідентифікує стан національної економіки та її розвиток. Обгрунтовано науковий підхід до оцінки пріоритетів у промисловій політиці держави через відображення змін споживчого ринку. Особливість підходу зумовлена вибором і застосуванням показників значущості галузей на внутрішньому споживчому ринку та показників рівня задоволення попиту на внутрішньому ринку вітчизняними виробниками. Це дозволило зробити кластеризацію галузей, класифікувати їх за значенням часткових показників і виділити групи з метою з’ясування міри відповідності галузевої структури інтересами розвитку національної економіки, визначення доцільності / недоцільності змін промислової політики та застосування певних регуляторних інструментів. На основі виокремлення блоку факторного аналізу змін споживчого ринку під впливом фінансової політики держави зафіксовано визначально значущі умови успішного функціонування механізму ринку (формування попиту, пропозиції та опосередкування зав’язків між споживачем і виробником у стані рівноваги). Це дозволило кількісно оцінити зміни споживчого ринку з позиції розвитку національної економіки. Визначено збалансований вплив на розвиток національної економіки промислової та зовнішньоекономічної політики держави. Виявлено причини низької частки продукції вітчизняних виробників на національному споживчому ринку та здійснено оцінку наслідків цього за допомогою виокремлення внутрішніх чинників (пов’язаних із результативністю промислової політики держави) – тих, що походять від теперішніх можливостей національної системи виробництва з притаманним їй рівнем технічного оснащення і продуктивності праці, та зовнішніх (пов’язаних із результативністю зовнішньоекономічної політики держави) – тих, що походять від діяльності іноземних компаній на українському ринку споживчих товарів. Запропоновано методологічний підхід до дослідження обопільного зв’язку між рівнем розвитку соціальної сфери та споживчим ринком, що проявляється в умовах переходу світового суспільства до постіндустріальних відносин і що за умов індустріальних відносин вважалося неістотним. Аргументовано затвердження нової системи цінностей (усебічний розвиток індивіда на противагу максимізації ринкової вигоди), що з боку соціальної сфери проявляється як забезпечення соціальної відповідальності бізнесу, соціального партнерства, соціалізації економіки, а з боку ринку – як індивідуалізація товару та відносин між учасниками ринку, особливість механізму формування потреб представниками покоління Z, нові (відповідно до умов інтернет-економіки) принципи формування пропозиції, надзвичайна швидкість і масовість угод купівлі / продажу тощо. Це дозволило виявити причини дисбалансу, що проявляється як прерогатива розвитку в Україні економічної сфери порівняно з соціальною і визначити передумови його усунення в рамках соціальної політики держави. Обгрунтовано концепцію соціального гомеостазу, в якій соціальна відповідальність бізнесу виступає компенсаторним і одночасно коригуючим інструментом порушення динамічної рівноваги споживчого ринку, викликаної чинниками зовнішнього походження, що забезпечує умови сталого розвитку соціально-економічних систем. Концепція передбачає два блока положень: з обґрунтування можливості соціально-економічних систем зберігати динамічну сталість параметрів і функцій у разі відсутності загроз ринкового розбалансування (відцентрових ринкових коливань), за умови скоординованої дії громадянського суспільства, бізнесу й уряду; з обґрунтування практичної можливості застосування заходів соціальної відповідальності як умови розвитку національної економіки та засобу активізації споживчого ринку. Запропоновано науковий підхід до типології споживачів, що передбачає виокремлення профспоживачів, просьюмерів, глобальних споживачів і забезпечує їх ідентифікацію за принципами свідомої та самостійно організованої ринкової поведінки, а також за їх присутністю у сегменті інтернет-економіки. Це дозволило обґрунтувати положення про формування класу нових споживачів, їх зростаючий вплив на бізнес стосовно дотримання ним принципів соціальної відповідальності, ініціювання такими споживачами якісних змін споживчого ринку, що у кінцевому підсумку сприяє забезпеченню умов розвитку макоекономічних систем та соціально-економічного розвитку суспільства в цілому. Розроблено методологічні засади визначення результативності соціальної відповідальності бізнесу, що базується на комплексній оцінці стану соціальної, економічної та екологічної сфер з проєкцією можливостей забезпечення сталого розвитку на сферу споживання. Теоретичне обґрунтування та емпіричне застосування методологічних засад підтвердило доцільність їх використання під час здійснення одночасного аналізу розвитку національної економіки і споживчого ринку, а також довело обґрунтованість положення про те, що споживчий ринок є індикатором соціально-економічної політики, яка проводиться державою. 2019-12-02T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7439 Название: Державне регулювання освіти в контексті розвитку національної економіки Авторы: Майборода, Тетяна Миколаївна Аннотация: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством». – Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтава, 2019. Дисертаційна робота присвячена удосконаленню існуючих та обґрунтуванню ряду нових науково-методичних підходів до державного регулювання освіти в контексті розвитку національної економіки. Дослідження місця та ролі освіти в системі національно економіки дозволяє віднести її до окремої галузі, що належить до невиробничої сфери господарювання переважно третинного або п’ятинного сектору економіки. В результаті освітньої діяльності відбувається продукування освітніх послуг, що є специфічним благом та зумовлює численні особливості в ході регулювання освіти. Проведений аналіз функціонування ринку освітніх послуг дозволяє стверджувати про необхідність державного втручання. Державне регулювання освіти виникло в результаті тривалого історичного становлення та розвитку суспільних відносин та виступає однією із складових державної освітньої політики, забезпечуючи створення відповідного середовища, в якому відбувається реалізація її основних цілей і задач за допомогою відповідного інструментарію. Запропоновано визначення системи державного регулювання освіти в контексті реалізації державної освітньої політики через організаційно-функціональний підхід, що включає загальну організаційну структуру, інформаційне, інституційне, кадрове та нормативно-правове забезпечення галузі освіти (організаційна складова), а також адміністративні та економічні методи державного регулювання освіти, що включають перелік відповідних інструментів (функціональна складова), які функціонують на основі як загальноприйнятих регуляторних принципів (ефективності, справедливості, стабільності, системності, адекватності, оптимальності, поступовості та етапності тощо), так і запропонованих автором (розширеної партисипативності та інституційно-функціональної комплементарності). Узагальнена оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку освіти в Україні дозволяє констатувати наступні диспропорції: скорочення кількості закладів освіти (особливо на рівні загальної середньої, професійно-технічної та вищої освіти) та контингенту здобувачів освіти, а також зростання видатків на їх фінансування (пріоритет надано загальній середній та вищій освіті); високий рівень безробіття серед молоді та осіб із професійно-технічною та повною вищою, при чому, спостерігається велика кількість незаповнених вакансії саме для осіб з професійно-технічним рівнем. У роботі емпірично доведено на основі комплексного та поелементного оцінювання, шляхом застосування бінарного логіт-моделювання та методу головних компонент, що на розвиток сфери соціально-трудових відносин в національній економіці мають більший вплив має державне регулювання освіти, порівняно з демографічними та міграційними трендами. При цьому, найбільш релевантними є наступні показники: кількість підготовлених кваліфікованих робітників, кількість випускників закладів вищої освіти, частка працевлаштованих випускників закладів професійної (професійно-технічної) освіти, частка фінансування освіти державним сектором. Дослідження державного регулювання освіти обґрунтувало його дієвість в контексті формування галузевої та технологічної структури національної економіки, що підтверджено за допомогою побудови регресійної моделі з фіксованими ефектами (поточні взаємозв’язки) та дистрибутивно-лагових моделей (довгострокові взаємозв’язки). В результаті цього, на основі вибірки серед країн Центральної та Східної Європи та України, було підтверджено істотний поточний вплив державного фінансування освіти на показники ВВП, ВНД, участь промисловості, виробництва, послуг та сільського господарства у створенні доданої вартості, експорт та імпорт товарів та послуг; та виявлено довгострокові залежності з прямими іноземними інвестиціями, стан поточним та фінансовим рахунками балансу платежів (пряма залежність), експортом високотехнологічних товарів та послуг ІКТ, а також податковими надходженнями (обернена залежність). Для виявлення зв’язку між результативністю окремих інструментів державного регулювання освіти та результативністю досягнення кожної індикативної Цілі сталого розвитку запропоновано провести факторно-сегментний аналіз на основі поєднання методу головних компонент та регресійного аналізу панельних даних з фіксованими ефектами. Це дозволило виділити державне фінансування освіти як найбільш впливового інструменту державного регулювання освіти в цьому контексті, що має значний вплив на Цілі № 9, 12, 14, 17 та середній – на Цілі № 6, 8, 16. Окрім того, доведено, що охоплення населення освітою, співвідношення «викладач-студент» у вищій освіті чи тривалості обов’язкового навчання впливає в середній мірі на досягнення Цілі №8. Проведена агрегована оцінка ефективності реалізації стратегії сталого розвитку національних економік для вибірки країн Центральної та Східної Європи та України на основі параметричного методу стохастичного фронтірного аналізу дозволила виявити суттєвий вплив заходів державного регулювання освіти. Це стало основою для проведення кластеризації між країнами вибірки та виділення основних орієнтирів в регулюванні освітнього середовища для України з метою досягнення Цілей сталого розвитку, зокрема: децентралізації управління в галузі освіти, налагодженню партнерства з недержавним сектором та надання автономії освітнім провайдерам, а також стимулювання розвитку освіти дорослих Запропоновано удосконалити державне регулювання професійної (професійно-технічної) освіти шляхом оптимізації її регіональної мережі шляхом формування опорних закладів, навколо яких може відбуватися об’єднання або які можуть перетворитися в регіональні центрів професійної досконалості. Це запропоновано здійснювати на основі оцінки ефективності діяльності відповідних закладів освіти (рівень забезпеченості матеріально-технічними, фінансовими, трудовими, інформаційно-методичними ресурсами тощо) методом факторного аналізу з елементами гравітаційного моделювання (для врахування географічного принципу розташування). Описание: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук (доктора філософії) за спеціальністю 08.00.03 «Економіка та управління національним господарством». – Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтава, 2019. 2019-11-21T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7438 Название: Управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства Авторы: Кімуржий, Марія Іванівна Аннотация: Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних положень та розробленню практичних рекомендацій щодо удосконалення управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства. Узагальнено сутнісні підходи до розуміння категорії «потенціал розвитку підприємства». Досліджено особливості управління потенціалом розвитку підприємств житлово-комунального господарства. Проведено дослідження зарубіжного досвіду управління потенціалом у реалізації стратегії розвитку підприємств ЖКГ. Здійснено оцінку достатності наявних ресурсів підприємств ЖКГ Полтавської області для ефективного управління потенціалом розвитку. Реалізовано системний аналіз сприятливості навколишнього середовища для використання можливостей для ефективного управління потенціалом розвитку підприємства. Обґрунтовано дослідження стану управління потенціалом підприємств ЖКГ у контексті інноваційного розвитку. Запропоновано заходи удосконалення маршрутизації стратегічного управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ з позицій процесного підходу. Визначено методичні положення сегментації підприємств ЖКГ інструментами ітераційного кластерного аналізу k-means як основи для побудови стратегії управління потенціалом їх розвитку. Персоніфіковано заходи реалізації стратегічних блоків управління потенціалом розвитку підприємств ЖКГ за видами діяльності. 2019-11-21T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7437 Название: Розвиток національної економіки в індикаторах споживчого ринку: теорія, методологія, практика Авторы: Яхно, Тетяна Петрівна Аннотация: Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо розвитку національної економіки України, який ідентифікується станом споживчого ринку. У роботі систематизовано й узагальнено теоретичні аспекти розвитку національної економіки з урахуванням особливостей постіндустріальної трансформації ринкових і суспільних відносин. Виокремлено типи та визначено особливості моделей економічного розвитку країн. Сформовано теоретичні та методологічні підходи до визначення паритету державного регулювання національної економіки та ринкового саморегулювання. Обґрунтовано концепт взаємозалежності економічного розвитку, ринку, добробуту та багатства суспільства. Категоріально та сутнісно визначено споживчий ринок у контексті розвитку національної економіки. Розкрито зміст споживчого ринку в аспекті неоекономічних процесів відтворення людини та суспільства. Розроблено методологічні засади дослідження стану споживчого ринку в контексті оцінки розвитку національної економіки. Здійснено оцінку ступеня макроекономічної стабільності на основі показників стану та динаміки споживчого ринку. Обґрунтовано можливості та виявлено межі використання показників стану споживчого ринку для діагностики соціального розвитку в Україні. Розроблено положення промислової політики України на основі урахування проблем, виявлених і відображених у змінах споживчого ринку. Ідентифіковано особливості фінансової політики України через виявлення її ролі у розвитку споживчого ринку. Визначено напрями зовнішньоекономічної політики України та її вплив на стан внутрішнього споживчого ринку. Встановлено напрями соціалізації економіки й індивідуалізації споживчого ринку; охарактеризовано їх як необхідні передумови національного розвитку. Запропоновано напрями та засоби заохочення розвитку соціальної відповідальності бізнесу в Україні відповідно до імперативу споживчого ринку. Обґрунтовано доцільність імплементації міжнародних ініціатив і стандартів соціальної відповідальності в Україні та розроблено заходи відповідного спрямування. 2019-11-21T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/7436 Название: Державне регулювання освіти в контексті розвитку національної економіки Авторы: Майборода, Тетяна Миколаївна Аннотация: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 – економіка та управління національним господарством. – Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі», Полтава, 2019. У дисертації досліджено місце освіти в системі національної економіки, еволюціонування державного регулювання освіти, його методи та інструменти, доповнено систему принципів його реалізації. Проаналізовано основні тенденції розвитку освіти в Україні, обґрунтовано вплив державного регулювання освіти на розвиток соціально-трудових відносин, доведено вплив державного фінансування освіти на трансформацію галузевої та технологічної структури національної економіки. Проведено факторно-сегментний аналіз зв’язку між результативністю досягнення Цілей сталого розвитку і державним регулюванням освіти, здійснено агреговане оцінювання впливу інструментів державного регулювання освіти на результативність реалізації стратегії сталого розвитку національної економіки, запропоновано оптимізацію регіональної мережі закладів професійної (професійно-технічної) освіти. 2019-11-21T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6993 Название: Відгук офіційного опонента доктора економічних наук, професора Зінчук Тетяни Олексіївни Авторы: Шибаєва, Наталія Володимирівна 2019-03-09T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6992 Название: Відгук офіційного опонента доктора економічних наук, професора Вдовенко Наталії Михайлівни Авторы: Шибаєва, Наталія Володимирівна 2019-03-09T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6991 Название: Відгук офіційного опонента доктора економічних наук, доцента Калашнікової Тетяни Вікторівни Авторы: Шибаєва, Наталія Володимирівна 2019-03-09T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6959 Название: Організаційно-економічний механізм регуляторної політики в аграрній сфері Авторы: Шибаєва, Наталія Володимирівна Аннотация: Досліджено формування системи державного регулювання сучасних економік ринкового типу, узагальнено теорії державної економічної політики, визначено сутність та місце регуляторної політики в системі державного регулювання економіки, систематизовано концепції регуляторної політики в аграрній сфері. Розкрито залежність стратегічної мети, завдань, функцій та зміну співпорядкованості конкретних цілей, методів економічної політики держави від зміни об’єктивних умов економічної діяльності та панівної парадигми державного регулювання економіки. Встановлено, що комплексний вплив на модифікацію ДРЕ в сучасних умовах мають глобалізація, децентралізація, формування інформаційно-мережевої економіки, утвердження цінностей сталого розвитку. Проаналізовано сутність та співпорядкованість категорій «держане регулювання економіки», «державне управління економікою» та встановлено, що доцільним є використання категорії «державне регулювання економіки», що обумовлено існуванням змішаної економіки ринкового типу, яка, з одного боку, включає множину елементів і наявність зв’язків та взаємовідношень між ними, а, з іншого, – відображає цілісність, що забезпечується упорядкованістю, яку створює регулювання, як ринкове так і державне. Уточнено зміст категорії «економічна політика держави» та доведено, що ядро сучасної наукової парадигми економічної політики формують положення, які обґрунтовують участь держави у ринкових процесах. Визначено інтегральну тенденцію розвитку сучасних досліджень економічної політики − формування теорії суспільної економіки. Запропоновано методологічний підхід до дослідження регуляторної політики, у якому визначено її економічне трактування у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні регуляторну політику обґрунтовано розглядати як сукупність напрямів, форм, принципів, методів, інструментів, які застосовує держава з метою досягнення цілей сталого розвитку. У вузькому розумінні регуляторна політика розглядається як сукупність відносин між державними органами та суб’єктами (стейкхолдерами) щодо формування і запровадження правил, що визначають порядок та умови реалізації економічної діяльності на конкретному етапі через застосування принципів, методів, інструментів, які формують інституційну матрицю державного регулювання економіки й узгоджують взаємодію його суб’єктів. Уточнено функції регуляторної політики у системі ДРЕ, проаналізовано принципи, методи, інструменти регуляторної політики в Україні. Обґрунтовано доцільність використання синтезу нормативного напряму економічної теорії, який об’єднує теорію суспільного інтересу, теорію захоплення, економічну теорію регулювання та позитивного напряму економічної теорії, який представлений теорією ігор, теорією стратегічних взаємодій, як методологічної основи для визначення заходів регуляторної політики в аграрній сфері. Узагальнення та систематизація теоретичних тлумачень категорій «механізм», «господарський механізм», «організаційно-економічний механізм» дозволили трактувати організаційно-економічний механізм регуляторної політики як сукупність принципів, методів, важелів, інструментів, що втілюються у формах проведення та реалізуються через систему зв’язків між суб’єктами регулювання, об’єктами регулювання із приводу вибору цілей регуляторної політики та засобів їх досягнення, що ґрунтуються на певній економічній концепції та забезпечують структурно визначену послідовність комплексу дій з досягнення стратегічних і тактичних цілей розвитку національної економіки, визначених у процесі узгодження інтересів суб’єктів регуляторної політики. З’ясування сутності організаційно-економічного механізму регуляторної політики з урахуванням положень теорії організації дало можливість здійснити теоретичне розмежування та розкрити змістовне наповнення функціональних, інституційних, процесних складників організаційно-економічного механізму формування та реалізації регуляторної політики. У складі організаційно-економічного механізму регуляторної політики виокремлено організаційно-економічний механізм формування регуляторної політики, функціонування якого забезпечує визначення проблеми, що підлягає врегулюванню, суб’єктів та об’єктів регулювання, вибір теоретичної концепції, обґрунтування мети, принципів, засобів узгодження інтересів окремих груп, у тому числі й на політичному ринку, розроблення та прийняття відповідних офіційних документів та організаційно-економічний механізм реалізації регуляторної політики. Організаційно-економічний механізм реалізації регуляторної політики містить інструменти, важелі державного регулювання аграрної сфери на основі положень офіційних документів, що впроваджують нові, модифікують або скасовують існуючі умови здійснення економічної діяльності суб’єктами економіки та проведення економічної політики органами державної влади, органами місцевого самоврядування (рис. 3). Запропоноване теоретичне розмежування заклало методологічні засади дослідження архітектоніки функціональних, інституційних, процесних складників організаційно-економічного механізму формування та реалізації регуляторної політики на різних рівнях державного регулювання. Архітектоніка організаційно-економічного механізму формування регуляторної політики виявляється у взаємозв’язку й ієрархічній узгодженості суб’єктів, їх повноважень, формах участі та впливу прийняття рішень, що визначають формальні правила взаємодії суб’єктів в аграрній сфері. Обґрунтовано методологічні засади комплексної оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регуляторної політики в аграрній сфері, що враховують, по-перше, цілі сталого розвитку, досягнення яких пов’язано з функціонуванням аграрної сфери; по-друге, цілі державних програм в аграрній сфері; по-третє, прогрес в інституційному забезпеченні регуляторної політики; по-четверте, заходи та витрати організаційно-економічного механізму регуляторної політики в аграрній сфері. Уточнення періодизації та аналіз основних етапів регуляторної політики в аграрній сфері України дали можливість виявити основні зміни в організаційно-економічному механізмі формування та реалізації регуляторної політики, виявити фактори, що знижують ефективність ОЕМ регуляторної політики. Визначені особливості сучасної регуляторної політики в аграрній сфері України, що знижують її ефективність: значний часовий лаг між правовим оформленням заходів регуляторної політики та потребами економічної практики; недотримання відповідності регуляторної діяльності наголошеним планам розвитку аграрної сфери; незавершеність реформ за окремими напрямами; перманентні зміни умов надання державної підтримки та слабка кореляція між обсягами фінансування аграрної сфери та результатами господарювання; неусталена система стимулів і санкцій за виконання/недотримання законодавчо визначених умов здійснення економічної діяльності для стейкхолдерів і реалізації регуляторної політики з боку органів державної влади. У структурі загальної ефективності соціально-економічної системи виокремлено інституційну складову та уточнено трактування категорії «інституційна ефективність». Проведений аналіз практичної реалізації регуляторної політики в країнах ОЕСР встановив, що країною-піонером у регуляторному реформуванні стала Канада, позитивний досвід якої був згодом використаний та доопрацьований з урахуванням власних особливостей економічного розвитку іншими країнами. Ідентифіковано сучасні тенденції розвитку регуляторної політики у країнах ОЕСР: поширення принципів політики «якісного регулювання», визначальними ознаками якого є: попередній та підсумковий аналіз регуляторного впливу, адміністративне спрощення та регуляторні альтернативи; перехід в окремих країнах до політики «розумного регулювання» як більш досконалої форми регуляторної політики, що характеризується визначенням результатів впливу регуляторних заходів, їх оцінкою, участю у розробленні заходів стейкхолдерів і чітким та обґрунтованим розподілом повноважень між державними органами. Визначено найбільш значущі складові досвіду США з формування та реалізації організаційно-економічного механізму регуляторної політики для удосконалення означеного механізму в аграрній сфері України: середньострокове планування і програмування, вертикальна та горизонтальна узгодженість інституцій, що регулюють аграрну сферу, усталеність інститутів аграрної сфери, чітка визначеність та узгодженість норм регуляторної політики, обов’язковість наукової експертизи та громадських обговорень для їх імплементації. Визначені першочергові кроки для адаптації регуляторної політики України до практики ЄС: утвердження перманентної практики прогнозування та планування на державному рівні, прийняття середньострокових програм сталого розвитку аграрної сфери, комплексність державної підтримки аграрної сфери, активізація процедур обговорення та наукової експертизи регуляторних актів, формування інформаційного банку обліку об’єктів державного регулювання. Ідентифіковано ознаки ОЕМ регуляторної політики в аграрній сфері України на сучасному етапі: узгодженість із зобов’язаннями, які взяла на себе Україна як член СОТ, відповідність практикам проведення САП ЄС у частині переважання прямої підтримки та значущості програмування як інструменту ДРЕ, вектору у напрямі спрощення (дерегулювання) та фактори, які знижують ефективність механізму у вітчизняній практиці ДРЕ в аграрній сфері. Розроблено концептуальні складові ефективного організаційно-економічного механізму регуляторної політики в аграрній сфері України, що передбачають його спрямованість на сталий розвиток, удосконалення згідно з принципами стабільності, відкритості, прозорості регуляторного впливу держави на умови господарювання на основі таких заходів, як середньострокове програмування, збільшення використання інструментів політики «якісного регулювання», запровадження та забезпечення дотримання вимог крос-відповідності, обов’язковість та доступність звітів щодо результатів реалізації державних програм, запровадження правового поля для державно-суспільно-приватного партнерства фінансового забезпечення розвитку сільських територій, проведення інформаційних заходів, спрямованих на відкритість реформування системи, посилення інститутів наукової 2019-02-22T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6958 Название: Організаційно-економічний механізм регуляторної політики в аграрній сфері Авторы: Шибаєва, Наталія Володимирівна Аннотация: Досліджено формування системи державного регулювання сучасних економік ринкового типу, сутність та місце регуляторної політики в системі державного регулювання економіки, запропоновано трактування організаційно-економічного механізму регуляторної політики. Визначено методологічні засади дослідження архітектоніки інституційних, функціональних, процесних складників організаційно-економічного механізму формування та реалізації регуляторної політики на різних рівнях державного регулювання. Обґрунтовано методологічні засади комплексної оцінки ефективності організаційно-економічного механізму регуляторної політики в аграрній сфері. Узагальнено досвід використання регуляторної політики у провідних країнах-членах ОЕСР і визначено можливості його застосування в Україні. Ідентифіковано ознаки організаційно-економічного механізму регуляторної політики України в аграрній сфері на сучасному етапі та визначено комплекс заходів щодо його удосконалення. 2019-02-22T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6850 Название: Відгук офіційного опонента к.е.н., доцента Коровіної О.В. Авторы: Кравченко, Тетяна Іванівна 2018-10-16T00:00:00Z http://dspace.puet.edu.ua:80/handle/123456789/6849 Название: Відгук офіційного опонента д.е.н., професора Храпкіної В.В. Авторы: Кравченко, Тетяна Іванівна 2018-10-16T00:00:00Z