Генеза концепцій теорії інновацій та наукові уявлення про основи інноваційного розвитку

Abstract

Мета статті полягає розкритті змісту концепцій теорії інновацій, теоретичного узагальнення наукових уявлень про становлення інноваційної економіки шляхом групування існуючих концепцій і теорій інновації відповідно до рівнів розвитку, а саме: мега-, макро-, мезо-, мікро-, нанорівень. Методика дослідження. Вирішення поставлених у статті завдань здійснено за допомогою таких загальнонаукових і спеціальних методів дослідження: аналізу та синтезу, систематизації та узагальнення, діалектичного підходу. Результати. Зроблено висновок, що наразі актуальною для економіки України є практична реалізація концепцій економічного антропоцентризму та національних інноваційних систем в рамках парадигми закритих і відкритих інновацій Г. Чесбро, моделі потрійної спіралі Г. Іцковіца й теорії просторової дифузії інновацій Т. Хегерстранда. Обґрунтовано потребу застосування як у теоретичних, так і практичних дослідженнях, окрім словосполучення «рівні економічного розвитку», словосполучення «рівні економічної агрегації». Дотримання на практиці процесу агрегування дасть змогу формувати інноваторів відповідно до запитів мікрорівня в рамках програм регіонального розвитку (мезорівень). У свою чергу, інноваційний розвиток мезорівня здійснюватиметься в межах загальної стратегії інноватизації національної економіки, яка враховує тенденції інноваційної глобалізації. Практична значущість результатів дослідження. Запропоновано авторське розуміння економічної парадигми інноваційної економіки на основі біфуркаційного розвитку та ціннісно-ментальної і творчо-розбудовчої людської діяльності. Зроблено висновок про те, що провідну роль у даній парадигмі відіграють наука та знання. Техніка в економічній парадигмі інноваційної економіки орієнтується на наукові відкриття. Ці наукові відкриття стають вихідною базою для створення нових галузей виробництва. Інноваційне підприємництво та технологічний базис дозволяють сформувати нову структуру економіки та виробництва. Доведено, що використання термінів «біфуркаційний шлях розвитку», «точка біфуркації» та «біфуркаційний період», у рамках даної парадигми, є прийнятним і допустимим. Пов’язано це з тим, що під час біфуркаційного періоду в інноваційній системі є три можливих типи траєкторії подальшого розвитку: руйнування, прогресивний або регресивний розвиток.