Соціально-економічні аспекти стратифікації суспільства у формуванні українського середнього класу

Abstract

Сало Я. В. Соціально-економічні аспекти стратифікації суспільства у формуванні українського середнього класу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 – демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. – Полтавський університет економіки і торгівлі, Полтава, 2020. Дисертаційна робота присвячена розв’язанню актуальної наукової проблеми обґрунтування теоретичних положень і методологічних підходів до дослідження середнього класу в Україні й розроблення практичних рекомендацій щодо його становлення. Досліджено ґенезу і перспективу формування середнього класу у світовій методології соціальної стратифікації. Визначено його головну історичну роль у становленні найкращих форм державності та розвитку громадянського суспільства. Привернуто увагу на зростаючу роль середнього класу як тієї численної серединної верстви населення, що спроможна згідно з теорією постіндустріального інформаційного суспільства впливати на його прискорений розвиток. У цих обставинах змінюються акценти у функціональному навантаженні на середній клас та ієрархія притаманних йому функцій в умовах його причетності до результатів соціально-економічного реформування, яке здійснюється сьогодні в Україні, ключовими стають функції стабілізації та розвитку суспільства. Розглянута специфіка формування українського середнього класу дозволила визначити і сформулювати його сучасну парадигму, у якій він розглядається як чисельна верства населення в сукупності домогосподарств, спроможна бути рушієм суспільного прогресу, ефективно впливати на соціально-економічне реформування нашої країни, відповідаючи трьом основним параметрам, покладеним у такий алгоритм його ідентифікації та оцінки: – суб’єктивне визнання дорослими членами домогосподарства, які відносять себе до середнього класу за ознаками власного соціального стану, відносної задоволеності статусом та рівнем добробуту своєї родини; – середньосуспільний у масштабах країни грошовий дохід, що припадає на члена домогосподарства, відповідний сьогоденним умовам розвитку вітчизняної економіки; – достатньо високий рівень освіти і професіоналізму, серед членів домогосподарства як особиста умова для капіталізації їхнього людського капіталу. У дисертації прийнято за необхідне використання багатокритеріального методичного підходу в українській практиці ідентифікації населення до нього. Тому на відміну від перебільшення у вітчизняній практиці макроекономічної кількісної оцінки середнього класу, орієнтованої за західним зразком на рівень і вимірювання економічного критерію в доларовому еквіваленті, у дисертації обґрунтовано інший авторський методичний підхід. Його сутність полягає в тому, що історично динаміка розвитку українського суспільства, включно дотепер, характеризується високим рівнем людського потенціалу, а умови його капіталізації, як передумови економічного зростання, дозволяє орієнтуватися в кількісній оцінці середнього класу на інтервальний рівень доходу в гривневому еквіваленті з центром, що дорівнює його медіанному значенню. Обґрунтовано авторський методичний підхід, заснований на віднесенні людини до середнього класу, дохід якої визначається інтервальним значенням, з центром, що дорівнює його медіанному значенню. Відповідно до авторської парадигми формування сучасного середнього класу розроблено методичний підхід щодо кількісної і якісної оцінки середнього класу за трьома груповими критеріями: самоідентифікації; економічного, статистично визначеного за сукупним доходом людини; людського капіталу, розрахованого за освітнім та за професійно-кваліфікаційним рівнями. Здійснено аналіз показників макроекономічної ситуації щодо становлення українського середнього класу в динаміці за 2000-2018 рр. Проведений аналіз свідчить, що державна політика інфляційного таргетування себе не виправдала: коливання курсу гривні до долара США продовжувалось при його значному падінні у 2008, 2014, 2015 рр. У ті ж самі роки спостерігалося зниження зайнятості та зростання безробіття, відповідно до - 8,8 % (2009 р.) та 9,5 % (2017 р.). При цьому поступово зростав зовнішній державний борг, який у 2016 р. становив 43,5 млрд. дол. США. Проаналізовано й узагальнено динаміку чисельності середнього класу за результатами проведених автором соціологічних досліджень та самоідентифікаційних оцінок різними авторами. На початку 2000-х років рівень самоідентифікації населення із середнім класом в Україні коливався в межах 35%. Щорічна динаміка середнього класу за рівнем самоідентифікації за період 2000 – 2018 рр. була стрибкоподібною. У 2018 р. рівень самоідентифікації населення із середнім класом склав 31,3%. Охарактеризовано і визначено основні риси сучасного портрету середнього класу. Метод самоідентифікації найбільш наближує оцінку середнього класу до реального його стану як за кількісного, так і якісного вимірювання. Результати соціологічних оцінок дозволили виявити дві основні тенденції професійного портрету середнього класу: • у середньому класі за самоідентифікаційним критерієм зростає частка керівників усіх рівнів і підприємців та помітно зменшується частка працівників нефізичної праці; • зростає питома вага висококваліфікованих фахівців, що створює передумови успішного соціально-економічного реформування. Керуючись розробленою й апробованою методикою оцінки середнього класу за рівнем економічного капіталу визначено динаміку частки потенційного середнього класу за цим критерієм у динаміці за 2001-2018 рр. Задля цього проаналізована динаміка (2005 – 2018 рр.) нерівності за доходами населення (децильний коефіцієнт фондів, індекс Джині, монетарна бідність), скорегованими на рівень інфляції. Якщо на піднятті економіки у 2005, 2013 рр. частка потенційного середнього класу зростала і становила відповідно 53,7% і 52,1%, то у 2018 р. вона впала до 42,5%. Здійснено оцінку потенційного середнього класу за критерієм людського капіталу, яка наведена в роботі зваженою підсумованою оцінкою за двома критеріальними ознаками – рівня освіти та професійної зайнятості за період 2001-2018 рр. Протягом указаної динаміки частка цього показника в Україні незначно зростала. Зменшення частки потенційного середнього класу відбувалось у 2010, 2012 рр. в середньому на 1%. Найбільшого рівня цей показник досягнув у 2014 р. та складав 62,4%. Із 2014 р. відбувається незначне падіння в середньому на 0,5% щороку. У 2018 р. частка потенційного осереднього класу за людським капіталом склала 61,4%. Для оцінки дії людського капіталу на формування середнього класу використано кореляційний аналіз. У досліджуваній економічній ситуації 72,4% загальної варіабельності середнього класу обумовлюється зміною рівня людського капіталу. Збільшення його на 1% призводить до зростання чисельності середнього класу в середньому на 0,807%. Різкий відхід від патерналістської зрівняльної соціальної політики комуністичного минулого мав неприємні наслідки у зв’язку з перебудовою суспільних відносин, переведенням їх на ринкові умови. У цей період відбувався переділ власності, первісне нагромадження. Незважаючи на занепад економіки в перше десятиріччя, Україні, як соціальній державі, було потрібно здійснювати соціальний захист своїх громадян, зокрема через позики в Міжнародного валютного фонду та Світового банку. Ці запозичення продовжуються, а зовнішній борг зростає. Тому багатоцільове функціональне призначення українського середнього класу в цій складній макроекономічній ситуації, але з погляду на соціально-економічне реформування, що сьогодні проводиться в Україні, реалізується завдяки різноманітним напрямам і шляхам його становлення за умови: – зростання доходів протосереднього класу за всіма видами належного йому економічного капіталу; – капіталізація власником людського капіталу своїх здібностей до високоякісної продуктивної праці. У складі заходів щодо зростання доходів населення як першооснови формування середнього класу зроблено акцент на першому напрямі – зростанні трудових доходів населення як головному чиннику наповнення державного бюджету. Віддаючи належне активній політиці зайнятості, зміцненню інституціональних основ політики оплати праці, найбільшої уваги приділено базису трудових доходів – заробітній платі та соціальним стандартам. Узагальнено найбільш актуальні проблеми щодо розвитку підприємницької діяльності, її спрямованості на відкритий бізнес, чому сприяє інституціонально-правова збалансованість у його розвиток, активне залучення інвестицій у новітні бізнес-структури. Зростання доходу населення, як предтеча формування й послідовного становлення середнього класу, залежить сьогодні від об’єднання зусиль у виробничій сфері із зваженою монетарною політикою щодо стримування інфляції, пожвавлення інвестиційної політики, позитивного експортно-імпортного сальдо. Підвищення рівня життя непрацездатного та непрацездатного за віком населення, як першооснови віднесення їх до середнього класу, залежить від успіхів у реалізації попередніх їхніх складових політики доходів населення, що дозволить здійснити подальше реформування пенсійної реформи, запроваджувати соціальне страхування населення, удосконалити систему державної соціальної допомоги у грошовому вимірюванні. У роботі визначається важлива роль у капіталізації людського капіталу не тільки соціально-трудової сфери, у якій потрібна реалізація серйозних інституціональних заходів, але й підвищення ролі непрацюючих і незайнятих верств населення у створенні громадянського суспільства, формуванні національної ідеї побудови соціальної держави всеосяжного добробуту та суспільної злагоди. Це дозволяє цим верствам населення при досягненні задовільного матеріального статку самоідентифікувати себе із середнім класом. Така спрямованість у дослідженні пов’язана з обґрунтуванням відповідних заходів щодо ресоціалізації та залучення до суспільно-корисної діяльності пенсіонерів, учнів середніх навчальних закладів та студентів. Така робота й інвестування у середній клас починається за прикладом розвинених країн із дитячого віку, про що свідчить освітянська прогресивна практика зарубіжжя. Основними напрямами капіталізації людського капіталу визначено такі: підготовка висококваліфікованої робочої сили, створення умов для гідної праці, гендерна та міграційна політики, використання людського капіталу непрацездатного та непрацездатного за віком населення. Найбільшої уваги в напрямі капіталізації людського капіталу заслуговують «створення умов для гідної праці» шляхом упровадження нових високотехнологічних робочих місць, забезпечення професійного зростання працівника, підвищення матеріальних стимулів до праці із застосуванням компенсаційних виплат, що в кінцевому підсумку забезпечує працівнику гідну заробітну плату, гідний трудовий дохід. Розроблено модель прогнозу щодо становлення середнього класу в Україні до 2025 р., згідно з якою очікується зростання потенційного середнього класу за економічним критерієм залежно від висхідної динаміки ВВП та рівня доходу. Так, прогнозується зростання середнього класу за економічним капіталом до 52,5% у 2025 р.