Консолідація земель: позитивні і суперечливі моменти законопроєктування

Abstract

Метою статті є дослідження нормативних і практичних аспектів удосконалення процесів використання земель сільськогосподарського призначення, визначених у проєкті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підтримки сільського господарства через консолідацію земель» (далі – Законопроєкт), надання оцінки і визначення ступеня потенційної ефективності положенням Законопроєкту. Методи дослідження. Серед них найбільш ефективним є застосування методів аналізу, порівняння, абстракції, історично-правового методу, системно-структурного, прогностичного методів та інших. Результати. Наукова новизна полягає у моделюванні відносин між учасниками процедури консолідації земель сільськогосподарського призначення після прийняття Законопроєкту, наданні оцінки і визначенні ступеня потенційної ефективності його положенням. Серед іншого на основі аналізу нормативних і практичних аспектів удосконалення процесів використання земель сільськогосподарського призначення, визначених Законопроєктом, зроблено висновок, що в цілому аналізований Законопроєкт у випадку його прийняття як мінімум сприятиме зниженню кількості проблем господарювання в агропромисловому секторі України, зокрема таких, як: «черезсмужжя», «далекоземелля», оптимізації використання ресурсів та ін. Вказано на те, що суперечливі моменти пропонованого Законопроєкту не заперечують повною мірою можливість набуття чинності аналізованими нормами, а лише вказують на потребу в активізації боротьби із негативними виявами, зокрема корупційними. Зазначено, що прийняття Законопроєкту сприятиме збільшенню сільськогосподарських виробників та розвитку великого бізнесу в агропромисловому комплексі України, що матиме одночасно позитивні й негативні наслідки. Для посилення перших і послаблення других потрібне перманентне вживання заходів ефективного державного регулювання відносин у сфері сільськогосподарського виробництва. Підсумком статті є надання позитивної оцінки та визначення достатнім ступеня потенційної ефективності положень Законопроєкту, що в комплексі із врахуванням висловлених зауважень і пропозицій на стадії обговорення і прийняття Законопроєкту та на стадії функціонування прийнятого Закону має дозволити більш ефективно реалізувати мету його прийняття і досягти його результатів.