Ключове повідомлення як основа стратегічної комунікації

Abstract

Досліджено сутність та значення ключового повідомлення як складової стратегічної комунікації організації та визначено роль ключового повідомлення в забезпеченні ефективного комунікаційного впливу на її цільові аудиторії. Зазначено, що процес стратегічної комунікації, як і будь-якої організаційної комунікації, передбачає наявність таких ключових елементів, як відправник та отримувач, повідомлення та канал, по якому воно передається від відправника до отримувача. Але при цьому цей процес є направленим на реалізацію організаційної місії та досягнення стратегічних цілей. Повідомлення є ключем до досягнення комунікаційного впливу. Ключові повідомлення створюють фокус, контроль та інтенсивність впливу на цільову аудиторію компанії. Розроблення ключових повідомлень є другим за значенням блоком плану стратегічних комунікацій, крім визначення цільових аудиторій. Ключові повідомлення визначають, що необхідно казати кожній з цільових аудиторій. Вони є суттю того, що необхідно повідомити, маючи на увазі, що ефективна комунікація пов`язана, в першу чергу, не з тим, що кажуть або надсилають, а з тим, як її сприймає отримувач і якими в результаті є його дії. Широкими способами передачвання ключових повідомлень є письмова, візуальна, вербальна та невербальна комунікація, а також різні їх комбінації. Ключові повідомлення необхідно ретельно спланувати та підготувати, щоб вони були надійними та широко застосовувалися для цілей організації. Сформульовано основні вимоги до ключових повідомлень та розглянуто основні особливості процесу їх розроблення. Ключові повідомлення мають бути лаконічними, релевантними, переконливими, доступними для розуміння цільовою аудиторією, відповідати місії, цінностям та стратегії компанії. Процес розроблення ключового повідомлення включає такі основні етапи: перегляд організаційної місії, стратегії, цілей і завдань; визначення цільової аудиторії; формулювання мети повідомлення; визначення потреб в обміні повідомленнями; аналіз повідомлень конкурентів; визначення переваг, які відрізняють пропозиції компанії від інших; обґрунтування тверджень допоміжними деталями, які відрізняють компанію та додають довіри.