Критерії оцінювання політичних еліт у сучасних демократичних політичних процесах

Abstract

Демократія основується на суверенітеті народів, який має забезпечуватися чіткими критеріями оцінювання політичних еліт. В українському елітознавстві це є науковою проблемою. У статті проаналізовано еволюцію представницької демократії в партисипаторну й деліберативну. Встановлено, що порушення принципу суверенітету народів політичними елітами спричинило кризу представницьких демократій і змусило політичні еліти доповнити вибори іншими формами прямої демократії, узяти курс на зростання середнього класу. Встановлено, що політична еліта в Україні проігнорувала тренд партисипаторної демократії. Досліджено еволюцію партисипаторної демократії в деліберативну на основі політики еліт на зменшення середнього класу та стратегії «мозаїчної» демократії. Колективні форми прямої демократії нівелювалися елітами індивідуалізованими формами. Домінуючими в політичних процесах стали неформальні групи еліт. Міграційна політика еліт нівелювала національну ідентичність демократій мультикультурними меншинами. Традиційний критерій довіри гомогенних народів-націй до політичних еліт на виборах почав підмінятися їх схваленням на виборах та довільних соціологічних опитуваннях гетерогенною сукупністю мультикультурних меншин. На основі проведеного аналізу проблеми авторка сформулювала такі критерії оцінювання політичних еліт: 1) забезпечення більшості середнього класу в складі народів; 2) пріоритет форм прямої демократії над похідними індивідуалізованими формами; 3) збереження національної ідентичності народів; 4) довіра народів до політичних еліт з правом відкликання обраних до органів влади делегатів та правом народного вето на політичні рішення, які не відповідають інтересам народів.