Підготовка майбутнього психолога до застосовування психоедукації

Abstract

Стаття присвячена дослідженню психоедукації, яка під час війни набула особливого значення в роботі практичного психолога через підвищений попит на психологічну допомогу внаслідок травматизації, втрат, переживання кризових ситуацій, стресових розладів тощо. Психоедукація визначена як особливий вид психологічної допомоги людям, спрямованої на підвищення їхньої культури у сфері ментального здоров’я, формування здатності до осмислення, подолання психічних проблем або життя з психічними розладами, захворюваннями. Встановлено, що за результатами багатьох емпіричних досліджень психоедукація є ефективним інструментом для полегшення симптомів у людей з психічними проблемами різного виду та ступеня важкості, для покращення якості життя для них та їхніх близьких. Схарактеризовано різні форми та функції психоедукації, вимоги до її змісту та процедури проведення. З’ясовано, що, хоча психоедукація частіше пов’язується з людьми, що мають психічні розлади чи хвороби, її також доцільно використовувати для всіх, хто потребує психологічної допомоги та бажає поліпшити своє психічне благополуччя та життєстійкість. Зазначено, що ефективне використання психоедукації вимагає від психолога відповідних компетентостей, набуття яких не передбачено чинними стандартами вищої освіти та освітньо-професійними програмами підготовки майбутніх психологів. Навчання майбутніх психологів методам психоедукації повинно стати важливим компонентом їхньої підготовки, що забезпечить їхню здатність розробляти якісні просвітні та інформаційні матеріали, ефективно поширювати наукові знання серед людей, які звернулися по психологічну допомогу. Поставлено проблему недостатньої підготовленості майбутніх психологів до використання психоедукації в професійній діяльності, яка потребує подальшого дослідження та вирішення.

The article is devoted to the study of psychoeducation, which has gained particular significance in the work of practical psychologists during wartime due to increased demand for psychological assistance resulting from trauma, loss, crises, stress disorders and so on. Psychoeducation is defined as a special type of psychological assistance aimed at increasing people’s mental health literacy, developing the ability to understand, cope with, or live with mental problems, disorders and illnesses. It is established that according to the results of numerous empirical studies, psychoeducation is an effective tool for alleviating symptoms in individuals with various types and degrees of mental problems, improving their quality of life and that of their loved ones. Various forms and functions of psychoeducation are characterized, along with requirements for its content and implementation procedures. Although psychoeducation is often associated with people who have mental disorders or illnesses, it is also beneficial for anyone in need of psychological assistance and wishing to improve their mental well-being and resilience. It is noted that effective use of psychoeducation requires psychologists to have appropriate competencies, the acquisition of which is not provided for by existing higher education standards and educational-professional training programs for future psychologists. Training future psychologists in psychoeducational methods should become an important component of their education, enabling them to develop quality educational and informational materials and effectively disseminate scientific knowledge to people seeking psychological assistance. The issue of insufficient preparedness of future psychologists for the use of psychoeducation in professional activity is raised, requiring further research and resolution.