Підготовка майбутнього психолога до застосовування психоедукації.

Abstract

Стаття присвячена дослідженню психоедукації, яка під час війни набула особливого значення в роботі практичного психолога через підвищений попит на психологічну допомогу внаслідок травматизації, втрат, переживання кризових ситуацій, стресових розладів тощо. Психоедукація визначена як особливий вид психологічної допомоги людям, спрямованої на підвищення їхньої культури у сфері ментального здоров’я, формування здатності до осмислення, подолання психічних проблем або життя з психічними розладами, захворюваннями. Встановлено, що за результатами багатьох емпіричних досліджень психоедукація є ефективним інструментом для полегшення симптомів у людей з психічними проблемами різного виду та ступеня важкості, для покращення якості життя для них та їхніх близьких. Схарактеризовано різні форми та функції психоедукації, вимоги до її змісту та процедури проведення. З’ясовано, що, хоча психоедукація частіше пов’язується з людьми, що мають психічні розлади чи хвороби, її також доцільно використовувати для всіх, хто потребує психологічної допомоги та бажає поліпшити своє психічне благополуччя та життєстійкість. Зазначено, що ефективне використання психоедукації вимагає від психолога відповідних компетентостей, набуття яких не передбачено чинними стандартами вищої освіти та освітньо-професійними програмами підготовки майбутніх психологів. Навчання майбутніх психологів методам психоедукації повинно стати важливим компонентом їхньої підготовки, що забезпечить їхню здатність розробляти якісні просвітні та інформаційні матеріали, ефективно поширювати наукові знання серед людей, які звернулися по психологічну допомогу. Поставлено проблему недостатньої підготовленості майбутніх психологів до використання психоедукації в професійній діяльності, яка потребує подальшого дослідження та вирішення.