Про забезпечення у судовому порядку права на відшкодування енергетичними компаніям збитків, завданих російською агресією

Abstract

У тезах доповіді зроблено наступні висновки. У Постанові Верховного суду було зазначено, що держава Україна в особі КМУ реалізувала свій позитивний матеріальний обов’язок щодо визначення правил, спрямованих на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб, пошкодження майна через збройну агресію рф. Із таким рішенням можна не погодитися, зокрема і будь-якій енергетичній компанії України, майно якої було знищене чи пошкоджене внаслідок воєнних дій російської федерації. Україна не є країною прецедентного права. Тому названа Постанова Верховного Суду України від 5 березня 2025 року прямо стосується лише позивача у конкретній справі. Але зрозуміло, що спираючись на цю Постанову Верховного Суду інші українські суди тяжітимуть до аналогічного рішення. А тому як позивачу у цій конкретній справі 757/13711/22, так і українським енергетичним компаніям у майбутніх аналогічних справах слід буде звертатися до міжнародних судових інстанцій. В Україні діє пріоритет актів міжнародного права над актами національного права. Також Україна не виходила з жодних із угод про міжнародне судочинство. У названій вище Європейській Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 визначено право на справедливий суд. Задекларовано воно і в інших актах міжнародного та національного законодавства. А отже, українські енергетичні компанії мають право вимагати від держави Україна якомога швидшого відшкодування збитків, завданих їм російською агресією, а держава Україна одразу або через певний час витребуватиме відшкодування від російської федерації або її правонаступників.