Правове стимулювання використання альтернативних джерел енергії: досвід Європейського Союзу

Abstract

Ціллю статті визначено аналіз окремих міжнародних нормативних актів про використання альтернативних джерел енергії та визначення можливості імплементації їх положень в українське законодавство. У статті проаналізовано окремі положення Директиви Європейського Парламенту та Ради 2009/28/ЄС від 23 квітня 2009 року про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел, Директиви 2018/2001/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 грудня 2018 року про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел (перероблена редакція), Регламенту ЄС 2018/1999 про управління Енергетичним Союзом і пом’якшення наслідків зміни клімату. Зроблено висновок про потребу України у стимулюванні виробників і користувачів енергії з альтернативних джерел, необхідності визначення із структурою, яка звітуватиме про виконання завдань ЄС із переходу до використання енергії з альтернативних джерел перед Комісією ЄС та іншими органами і структурами у межах ЄС, адже таке зобов’язання мають усі держави-члени ЄС. Вказано, що Україна вже зараз має не фрагментарно, а за схемою, як це передбачено у названих актах ЄС, розробляти та удосконалювати застосування заходів із стимулювання виробників та споживачів енергії з альтернативних джерел. В Україні діють пільгові «зелені» тарифи, за якими держава викуповує енергію, отриману з альтернативних джерел, розміри яких поступово знижуються. На основі статті 4 та інших Директиви 2018/2001/ЄС зроблено висновок про потребу у припиненні зниження «зелених» тарифів та потребу у розширенні заходів підтримки державою виробників енергії з альтернативних джерел. Окремо приділено увагу положенням Директиви 2018/2001/ЄС про пільгові умови проведення публічних закупівель енергії з альтернативних джерел. Зроблено застереження стосовно ризиків проявів корупції і зловживань в Україні, а для їх мінімізації запропоновано утворення в Україні спеціальної «енергетичної» комісії, яка визначатиме потребу у державних пільгах під час організації та здійснення публічних закупівель. Підсумовано потребу держави Україна у витраті значних коштів на підтримку відновлюваної енергетики, оскільки низька питома вага енергії з альтернативних джерел в усій валовій спожитій енергії у державі може стати економіко-екологічною підставою для відтермінування вступу України до ЄС.

The aim of the paper is to analyze individual international regulatory acts on the use of alternative energy sources and determine the possibility of implementing their provisions into Ukrainian legislation. The paper analyzes individual provisions of Directive 2009/28/EC of the European Parliament and of the Council of 23 April 2009 on the promotion of the use of energy from renewable sources, Directive (EU) 2018/2001 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the promotion of the use of energy from renewable sources (recast), and Regulation (EU) 2018/1999 of the European Parliament and of the Council of 11 December 2018 on the Governance of the Energy Union and Climate Action. The conclusion is made about the need for Ukraine to stimulate producers and users of energy from alternative sources, the need to determine the structure that will report on the implementation of the EU tasks on the transition to the use of energy from alternative sources to the EU Commission and other bodies and structures within the EU, since all EU member states have such an obligation. It is indicated that Ukraine should now develop and improve the application of measures to stimulate producers and consumers of energy from alternative sources, not fragmentarily, but according to the scheme, as provided for in the aforementioned EU acts. In Ukraine, preferential “green” tariffs are in effect, under which the state buys energy obtained from alternative sources, the amounts of which are gradually decreasing. Based on Article 4 and others of Directive 2018/2001/EU, a conclusion has been drawn on the need to stop reducing “green” tariffs and the need to expand state support measures for producers of energy from alternative sources. Special attention is paid to the provisions of Directive 2018/2001/EU on preferential conditions for public procurement of energy from alternative sources. Cautions are made regarding the risks of corruption and abuse in Ukraine, and to minimize them, it is proposed to establish a special “energy” commission in Ukraine, which will determine the need for state benefits during the organization and implementation of public procurement. The need for the state of Ukraine to spend significant funds to support renewable energy is summarized, since the low share of energy from alternative sources in the total gross energy consumed in the state may become an economic and environmental reason for postponing Ukraine’s accession to the EU.