Судовий прецедент в acquis Європейського Союзу та господарському процесі України

Abstract

Статтю присвячено дослідженню ролі і значення судового прецедента в ЄС та господарському процесі України. Ціллю статті є з’ясування значення рішень Суду ЄС, ЄСПЛ, Конституційного суду України, Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України, судів апеляційної інстанції, національних судів держав-членів ЄС у діяльності судів господарської юрисдикції України та визначення правил їх застосування чи використання під час господарських спорів і ухвалення власних рішень останніми. Було застосовано відомі методи, що спираються на матеріалістичну діалектику: порівняльно-правовий метод, аналітикосинтетичний метод, метод узагальнення, історико-правовий метод та ін. Показано, що через зближення основних правових систем у державах-членах ЄС, абсолютна більшість із яких належить до держав романо-германської правової системи, роль судового прецедента зростає. Намагання України модернізувати економічні відносини і набути членства в ЄС викликало взяття зобов’язання із забезпечення єдності судової практики, що сприяє формуванню аналогів прецедентів у господарському судочинстві і частому застосуванню судових рішень, ухвалених рініше іншими судами. Проте у самому ЄС не визначено критерії обов’язковості застосування тих чи інших рішень Суду ЄС, через що такі рішення часто беруться до уваги суддями вибірково. Відповідно, рішення, ухвалені Судом ЄС, національними судами держав-членів ЄС, які є державами романо-германської правовоїсистеми, та України, не можуть вважатися судовими прецедентами у розумінні держав англо-саксонської правової системи. Зроблено висновок про потребу в обов’язковому врахуванні господарськими судами України рішень Суду ЄС, ЄСПЛ, Конституційного суду України, Касаційного господарського суду у складі Верховного суду України, судів апеляційної інстанції, національних судів держав-членів ЄС. Проте ці рішення не повинні братися як норми права, а рішення українськими судами мають прийматися на основі норм Конституції України, законів і підзаконних актів України, а також норми актів міжнародних інституцій, згоду на обов’язковість застосування яких раніше було надано Верховною Радою України. Перспективами майбутніх наукових розвідок окреслено вироблення критеріїв і меж застосування судами рішень Суду ЄС і попередніх рішень національних судів. До таких розвідок мають долучитися і науковці з України.

The article is devoted to the study of the role and signifi cance of judicial precedent in the European Union and the commercial procedure of Ukraine. The purpose of the article is to clarify the signifi cance of the decisions of the Court of Justice of the European Union, the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine, the Commercial Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine, courts of appeal, and national courts of the EU Member States in the activities of the commercial courts of Ukraine, as well as to determine the rules for their application or use in the course of commercial disputes and in rendering judicial decisions by the latter. The study employs well-known methods based on materialist dialectics, including the comparative legal method, the analytical-synthetic method, the method of generalization, the historical-legal method, and others. It is demonstrated that, due to the convergence of the principal legal systems in the EU Member States, the overwhelming majority of which belong to the civil law tradition, the role of judicial precedent is increasing. Ukraine’s efforts to modernize economic relations and obtain membership in the European Union have resulted in the assumption of obligations aimed at ensuring the uniformity of judicial practice, which contributes to the formation of precedent-like analogues in commercial litigation and the frequent application of judicial decisions previously rendered by other courts. However, the European Union itself has not established clear criteria regarding the binding force of particular decisions of the Court of Justice of the European Union, as a result of which such decisions are often taken into account selectively by judges. Accordingly, decisions rendered by the Court of Justice of the European Union, by national courts of the EU Member States belonging to the civil law legal tradition, and by Ukrainian courts cannot be regarded as judicial precedents in the sense understood within the Anglo-Saxon legal system. The article concludes that commercial courts of Ukraine should obligatorily take into account the decisions of the Court of Justice of the European Union, the European Court of Human Rights, the Constitutional Court of Ukraine, the Commercial Cassation Court within the Supreme Court of Ukraine, courts of appeal, and national courts of the EU Member States. At the same time, such decisions should not be treated as legal norms, whereas decisions rendered by Ukrainian courts must be based on the provisions of the Constitution of Ukraine, laws and subordinate legislation of Ukraine, as well as on the provisions of acts of international institutions, the binding force of which has previously been approved by the Verkhovna Rada of Ukraine. The prospects for future scholarly research include the development of criteria and limits for the application by courts of the decisions of the Court of Justice of the European Union and previous decisions of national courts. Ukrainian scholars should also contribute to such research.