Економіко-правові перспективи енергетики з відновлюваних джерел в Україні (у перспективі входження до Європейського Союзу)

Abstract

Мета: визначення основних актів ЄС, що забезпечують реалізацію програм розвитку відновлюваної енергетики, а також перспектив України на ринку відновлюваної енергетики після набуття членства у ЄС. Методика: проведення дослідження за визначеним предметом для досягнення поставленої мети потребувала застосування аналітико-синтетичного методу, який виступив основою і пов’язав між собою різні аспекти дослідження; порівняльно-правового (методу компаративістики), за допомогою якого було порівняно між собою положення українського законодавства із законодавством та правом ЄС; історично-правового та економіко-правового методів як комплексних міжгалузевих методів, що дозволили у ретроспективній та прогностичній перспективі визначити економіко-правову парадигму відносин на ринку електричної енергії України. Також під час підготовки статті застосовувалися й інші методи та способи наукового пізнання. Результати. Під час дослідження проаналізовано окремі положення Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони; показано, що переважна більшість статей, в яких обговорюються відносини у сфері енергопостачання, енергоефективності, переходу до використання енергії з відновлюваних джерел та ін. містять бланкетні норми, що відсилають за конкретикою до інших нормативних актів. Із чинних нормативних актів ЄС, якими врегульовуються відносини із генерування і використання енергії з відновлюваних джерел, є прийняті 11 грудня 2018 року Директива (ЄС) 2018/2001 Європейського Парламенту та Ради про сприяння використанню енергії з відновлюваних джерел та Регламент (ЄС) 2018/1999 Європейського Парламенту та Ради. Цими актами визначено за поточну мету досягти до 2030 року частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії ЄС не менше 42,5%, а за сприятливих умов – 45%. На основі положень Регламенту кожна державачлен ЄС отримала завдання щодо досягнення певної частки використання енергії з відновлюваних джерел. Названими Директивою і Регламентом державам не заборонено застосовувати різноманітні заходи стимулювання до виробників енергії із відновлюваних джерел. Ці заходи можуть визначатися сталими показниками фінансової підтримки держави, а можуть варіюватися залежно від результатів. До держав-членів ЄС, які не виконують завдання із переходу на відновлювані джерела енергії, спеціальною комісією на рівні ЄС можуть надаватися приписи і застосовуватися санкції. Станом на 2020 рік частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії у державах-членах ЄС були у межах між 10% у Мальти і 49% у Швеції. З урахуванням сучасної ситуації в енергетиці України та частки енергії з відновлюваних джерел трохи вищої за 2%, рекомендовано українським суб’єктам господарювання у сфері енергетики пришвидшеними темпами впроваджувати елементи «зеленої» енергетики. В іншому випадку після входження України до ЄС і невиконання покладеного на неї завдання до нашої країни можуть бути застосовані певні санкції (поблажливого ставлення з урахуванням відносин з Україною деяких країн-сусідів, не буде). Серед перспектив для України названо можливість отримання значних інвестицій у «зелену» енергетику від інших держав-членів ЄС на основі норм статті 5 Директиви 2018/2001, за якою державичлени ЄС можуть підтримувати виробництво електричної енергії з відновлюваних джерел, яка виробляється в іншій державі-члені, у щорічному розмірі щонайменше 5% з 2023 по 2026 рік та у розмірі щонайменше 10% з 2027 по 2030 рік. Враховуючи природно-кліматичні, географічні, трудові, інтелектуальні та інші ресурси, перспективи на отримання значних інвестицій у «зелену» енергетику Україна має достатні.

Purpose: identification of the main EU acts that ensure the implementation of renewable energy development programs, as well as Ukraine's prospects in the renewable energy market after EU membership. Methodology: conducting research on a specific subject to achieve the set goal required the use of an analytical-synthetic method, which served as the basis and linked various aspects of the study; comparative-legal (comparative science method), with the help of which the provisions of Ukrainian legislation were compared with the legislation and law of the EU; historical-legal and economic-legal methods as complex interdisciplinary methods, which allowed to determine the economic-legal paradigm of relations in the electricity market of Ukraine in a retrospective and prognostic perspective. Also, during the preparation of the article, other methods and methods of scientific knowledge were used. Results: the study analyzed individual provisions of the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other; it was shown that the vast majority of articles discussing relations in the field of energy supply, energy efficiency, transition to the use of energy from renewable sources, etc. contain blanket norms that refer to other regulatory acts for specifics. The current EU regulatory acts that regulate relations in the generation and use of energy from renewable sources are Directive (EU) 2018/ 2001 of the European Parliament and of the Council on the promotion of the use of energy from renewable sources and Regulation (EU) 2018/1999 of the European Parliament and of the Council, adopted on December 11, 2018. These acts set the current target of achieving a share of energy from renewable sources in the EU's gross final energy consumption of at least 42.5% by 2030, and under favourable conditions – 45%. Based on the provisions of the Regulation, each EU Member State received a task to achieve a certain share of energy from renewable sources. The aforementioned Directive and Regulation do not prohibit Member States from applying various incentive measures to producers of energy from renewable sources. These measures may be determined by fixed indicators of state financial support, but may vary depending on the results. EU Member States that do not meet the targets for the transition to renewable energy sources may be given instructions and sanctions by a special commission at EU level. As of 2020, the shares of energy from renewable sources in gross final energy consumption in EU Member States ranged between 10% in Malta and 49% in Sweden. Given the current situation in Ukraine's energy sector and the share of energy from renewable sources slightly higher than 2%, it is recommended that Ukrainian energy business entities implement elements of "green" energy at an accelerated pace. Otherwise, after Ukraine joins the EU and fails to fulfill the task assigned to it, certain sanctions may be applied to our country (there will be no lenient attitude, taking into account the relations with Ukraine of some neighboring countries). Among the prospects for Ukraine is the possibility of receiving significant investments in "green" energy from other EU Member States on the basis of the norms of Article 5 of Directive 2018/2001, according to which EU Member States may support the production of electricity from renewable sources produced in another Member State in an annual amount of at least 5% from 2023 to 2026 and in an amount of at least 10% from 2027 to 2030. Considering the natural and climatic, geographical, labor, intellectual and other resources, Ukraine has sufficient prospects for obtaining significant investments in "green" energy.