Механізм залучення заощаджень домогосподарств в екосистему підприємництва України

Abstract

Дисертацію присвячено розробленню адаптивного організаційно-економічного механізму залучення інвестиційно придатної частини заощаджень домогосподарств у підприємницький капітал України. Актуальність дослідження зумовлена потребою підприємств у ресурсах для відновлення і розвитку, переважанням ліквідних форм заощаджень, воєнною невизначеністю, інфляційними та валютними ризиками, обмеженою глибиною ринку капіталу і необхідністю захисту фінансової стійкості домогосподарств. Об’єктом дослідження є процес залучення і трансформації заощаджень домогосподарств у фінансові ресурси екосистеми підприємництва України. Предметом дослідження є теоретичні, методичні й прикладні засади формування механізму з урахуванням резервної достатності, інституційної готовності, ризику та інформаційної простежуваності. Мета роботи полягає у формуванні механізму, який узгоджує мобілізацію внутрішнього ресурсу з добровільністю участі, захистом домогосподарства, регуляторною придатністю інструментів і перевірюваним результатом. У роботі уточнено економічну природу заощаджень домогосподарств та розмежовано заощадження як потік, заощаджувальні активи як запас й інвестиційно придатний ресурс. Обґрунтовано послідовність переходу від латентного ресурсу до мобілізованого, трансформованого і продуктивно використаного та критерії формалізації, строковості, адресності, ризику й простежуваності на етапах. Систематизовано поведінкові та інституційні передумови участі домогосподарств, фінансові канали й інструменти, моделі банківського, гарантійного, фондового, венчурного, краудфандингового та співінвестиційного фінансування. Інформаційну базу становлять офіційні дані Національного банку України, Державної служби статистики України, НКЦПФР, Пенсійного фонду України, Світового банку, OECD, Eurostat і Європейського центрального банку. Основний емпіричний період охоплює 2014–2025 рр. з уточненням оперативних змін ключових показників дослідження у 2026 р. Застосовано системний, процесний, порівняльний, інституційний, структурний і коефіцієнтний аналіз. Для оцінювання строкової структури депозитів використано логіт-перетворення, тести ADF і KPSS, моделі ARDL та UECM, критерій BIC, bounds-тест, похибки HAC/Newey-West, Wald-перевірки та OLS-CUSUM. Готовність середовища оцінено за таксономічним індексом Гельвіга з рівними, CRITIC- та ентропійними вагами, робастною стандартизацією і leave-one-out аналізом чутливості. Для сценарного прогнозування зіставлено seasonal naive, ETS, SARIMA й агреговані моделі за rolling-origin схемою, MASE, RMSE та покриттям прогнозних інтервалів. Ризикові межі досліджено методом Монте-Карло, квантильними інтервалами, CVaR95, Pareto-фронтом і некомпенсаторними обмеженнями. Установлено, що залишок депозитів домогосподарств зріс з 418,1 млрд грн у 2014 р. до 1 600,3 млрд грн у 2025 р., тоді як частка коштів на вимогу підвищилася з 24,0 % до 66,6 %. Це свідчить про розширення депозитної бази за посилення переваги ліквідності та підтверджує неможливість механічного ототожнення сукупних заощаджень із довгостроковим ресурсом підприємництва. Запропоновано двоконтурний механізм, у якому трансформаційний контур поєднує мобілізацію, акумулювання, розподіл і спрямування коштів, а захисний контур охоплює резервний фільтр, профілювання учасників, подвійний допуск домогосподарства й проєкту, стандартизоване розкриття ризиків, транзакційну простежуваність, моніторинг та режими «масштабувати – коригувати – зупинити». Сформовано матрицю інноваційних конструкцій за профілем домогосподарства і підприємства, базовим активом, носієм ризику, гарантіями, ескроу-механізмами, цифровим реєстром та правовою готовністю. Удосконалено методичний підхід до оцінювання готовності інституційного середовища: поряд зі значенням інтегрального індексу він показує діапазон оцінок і стійкість висновку до способу зважування, стандартизації й складу показників. Розвинуто інструментарій умовного оцінювання ресурсної бази та допустимої структури каналів через поєднання позавибіркового вибору прогнозної моделі, імітаційного моделювання, хвостових мір ризику і багатокритеріального відбору. Практичне значення результатів полягає у можливості використання резервного фільтра, паспорта ризику, матриці відповідальності, цифрового реєстру, індикаторів готовності та сценарних коридорів для підготовки контрольованих проєктних програм за участю регуляторів, фінансових установ, цифрових платформ, інституцій розвитку і суб’єктів підтримки малого та середнього бізнесу. Результати не трактуються як підтверджений причинний ефект або гарантований обсяг залучення: економетричні залежності відображають статистичні асоціації, а прогнозні й імітаційні розрахунки мають умовно-сценарний характер. У поданій версії не заявлено фактичного впровадження механізму на підприємствах; запропоновані положення становлять науково обґрунтовану основу для подальшої апробації, незалежного оцінювання додатковості фінансування та поетапного масштабування після виконання захисних і регуляторних передумов.