Особливості структурно-семантичної організації оксиморонів в українському поетичному словнику

Abstract

У статті визначаються особливості структурно-семантичної організації оксиморонів на матеріалі української поезії XX ст. Розкривається специфіка оксиморонного значення шляхом зіставлення його з лексичним і фразеологічним, з’ясовується роль контексту, який підсилює образність вислову, збільшує значеннєве навантаження компонентів. Розглядаються різні способи сполучення семантично протиставлюваних складників в одне семантичне та структурне ціле: поєднання симетричних і асиметричних антонімів, поєднання лексем, у значеннєвій структурі яких наявні контрарні семи, аномінація. Аналізуються типи оксиморонів з урахуванням формальної структури, зокрема, оксиморони-композити, оксиморонні сполучення й предикативні оксиморони. Встановлюється, що основною структурною одиницею досліджуваних парадигм є підрядні словосполучення (субстантивні, ад’єктивні, дієслівні, інстантивні).