Гносеологічні аспекти та антропологічний вимір інституціонального базису інноваційної економіки

Abstract

У статті досліджено та узагальнено гносеологічні аспекти інноваційної діяльності. Обґрунтовано і розкрито концепцію інноваційної економіки та її інституціональні контури через призму людиноцентричної парадигми сучасної економіки. Інтелектуальне продукування на основі процесу пізнання та єдине економічне поле для інформаційного, інтелектуального і матеріального виробництва є принциповими характерними особливостями запропонованого авторського розуміння концепції інноваційної економіки. Доведено, що людину як суб’єкта економічної трансформації потрібно розглядати враховуючи модерністські та постмодерністські цінності суспільства. Встановлено, що людина-інноватор через систему інститутів здійснює інноваційну діяльність, структурує економічно-інноваційний простір, утворюючи його складові «клітини»: бізнес-інкубатори, інноваційні хаби, іннотехи, технопарки, технополіси, інноваційні кластери. Такого роду інституційні утворення формують покращене середовище людської життєдіяльності, забезпечують побудову інноваційної економіки. Зроблено висновок про те, що згідно з інституційною парадигмою це означає, що людина є первинна, а інститути інноваційного розвитку – вторинними. Дана теза дає можливість для моделювання інноваційної діяльності на основі аналогії проявів людської індивідуальності.