Державне бюро розслідувань як новий державний орган зі спеціальною компетенцією

Abstract

У статті на основі застосування порівняльно-правового методу проаналізовано окремі норми законів України «Про Державне бюро розслідувань», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про Національну поліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», на основі чого визначено місце Державного бюро розслідувань (далі – ДБР) серед інших центральних органів виконавчої влади. На перший погляд здається, що існує конфлікт інтересів або конкуренція компетенції ДБР та окремих інших державних адміністративних та контролюючих органів, оскільки сьогодні близько двадцяти з них проводять оперативно-розшукову діяльність та здійснюють досудове слідство. Показано, що конкуренція в компетенції з прокуратурою в ДБР відсутня через здійснення першою не оперативно-розшукової діяльності, а нагляду за дотриманням законності службами й підрозділами, що проводять оперативно-розшукову діяльність (серед яких і ДБР), а фахівці ДБР мають повноваження на документування вчинення злочинів прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. ДБР та Національне антикорупційне бюро України (далі – НАБУ) можуть документувати та розслідувати злочини співробітників один одного. Найбільш конкурентними є компетенція ДБР із компетенцією окремих підрозділів Служби безпеки України (далі – СБУ) та Національної поліції. Найвищу соціальну небезпеку становлять злочини, які документуються та розслідуються підрозділами СБУ; більш високу небезпеку становлять злочини, які документуються та розслідуються підрозділами ДБР, а не Національною поліцією. Тому, виходячи з аналізу норм названих вище законів України, указано на можливість передачі матеріалів та/або кримінальних справ від підрозділів Національної поліції до підрозділів ДБР та СБУ і передачі матеріалів від підрозділів ДБР до підрозділів СБУ. Зважаючи на відносно невисоку граничну чисельність центрального апарату та територіальних управлінь ДБР (1500 осіб), а також на перші результати й активність їхньої роботи, зроблено висновок, що ДБР уже має власну нішу в системі аналогічних центральних органів виконавчої влади й повинне виправдати витрати Державного бюджету на своє утворення та функціонування.

В статье на основе применения сравнительно-правового метода проанализированы отдельные нормы законов Украины «О Государственном бюро расследований», «Об оперативно-розыскной деятельности», «О Национальной полиции», «О прокуратуре», «О Службе безопасности Украины», на основе чего определено место Государственного бюро расследований (ГБР) среди других центральных органов исполнительной власти. На первый взгляд кажется, что существует конфликт интересов или конкуренция компетенции между ГБР и отдельными другими государственными административными и контролирующими органами, поскольку сегодня около двадцати из них проводят оперативно-розыскную деятельность и осуществляют досудебное следствие. Показано, что конкуренция в компетенции с прокуратурой у ГБР отсутствует из-за осуществления первой не оперативно-розыскной деятельности, а надзора за соблюдением законности службами и подразделениями, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность (среди которых и ГБР), а специалисты ГБР имеют полномочия на документирование совершения преступлений прокурорами Специализированной антикоррупционной прокуратуры. ГБР и НАБУ могут документировать и расследовать преступления сотрудников друг друга. Наиболее конкурентными являются компетенция ГБР с компетенцией отдельных подразделений СБУ и Национальной полиции. Самую высокую социальную опасность представляют преступления, которые документируются и расследуются подразделениями СБУ; более высокую опасность представляют преступления, которые документируются и расследуются подразделениями ГБР, а не Национальной полицией. Поэтому, исходя из анализа норм названных выше законов Украины, указано на возможность передачи материалов и/или уголовных дел от подразделений Национальной полиции в подразделения ГБР и СБУ и передачи материалов от подразделений ГБР в подразделения СБУ. Несмотря на относительно невысокую предельную численность центрального аппарата и территориальных управлений ГБР (1500 человек), а также первые результаты и активность их работы, сделан вывод, что ГБР уже имеет свою нишу в системе аналогичных центральных органов исполнительной власти и должно оправдать расходы Государственного бюджета на свое создание и функционирование.