"Слава таланту животворящому". Проблема митця й суспільства в поемах Ірини Жиленко

Abstract

У статті вперше розглянуто особливості художньої інтерпретації проблеми взаємин митця й суспільства в ранніх поемах Ірини Жиленко «Цар-Колос. Ода Катерині Білокур», «Збережи сонце для світанку», «Облога. Поема про втечу і повернення». З’ясовано, що їх тематичною домінантою є розкодування таємниці творчості, осмислення буттєвого вибору генія. Простежено, що проблему взаємин митця й суспільства авторка розглядає через призму несприйняття соціумом «інакшості» героя, котрий, переживши кризу самоідентифікації, формулює новий сенс свого життя, стає трагедійним персонажем, який безпристрасно піднімається над земною марнотою заради вічності, універсальних цінностей буття. Наголошено, що загалом проблема митця й суспільства, сенсу творчості в аналізованих поемах має оптимістичне, життєствердне вирішення. Указано, що художньому втіленню проблематики сприяють не тільки значні за обсягом внутрішні монологи відомих митців, але й фрагментарна композиція творів